агенція новин

Від шахтаря до квіткаря. Історія одного переселенця

Кожна людина крок за кроком будує своє життя зважаючи на вподобання та обставини, пріоритети та цілі. Здавалось би все налагоджено: сімя, дім, робота, захоплення… Та раптом – війна. Війна, що краде в тебе все здобуте, виганяє з дому. Жителі сходу України в пошуках нового щастя розїхались по різних містах країни. Багато хто за своє нове місто обрав Івано-Франківськ.

Ставлення містян до людей з Луганщини, Донеччини часто буває упередженим, негативним та побудованим на стереотипах. Не рідко можна почути докори та зауваження в бік переселенців. А як же живеться цим людям в нашому середовищі, як вони сприймають нас та чи не ображаємо ми їх своєю поведінкою? Напевне першим важливим кроком для того, щоб розібратися у справі є спілкування. Ми можемо розповісти вам історії цих звичайних людей, котрі втратили все та почали своє життя з чистого аркуша.

Знайомтесь, це Андрій, цього року йому виповниться 50. В цьому віці він почав життя заново. Він корінний донеччанин, який працював шахтарем 30 років. Зараз живе у Франківську і розвозить людям квіти.

Донбас

Я виріс у селі, на хуторі козацького краю. Любив читати історію та хотів бути актором. Дитинство, молодість та зрілість – пройшли тут. Моїм життям було це місто. Друзі, перше кохання, одруження та виписка із пологового моєї донечки. Зустрічав схід сонця і разом з містом засинав. Я прожив тут чудове життя, створив свою сім’ю та святкував всі дні народження, я спробував життя на смак. Я став шахтарем, отримував хорошу зарплатню та, правда, світло бачив тільки у ліхтарику. Так працював 30 років. Та це мене не засмучувало, бо я люблю своє життя…

Як я зрозумів, що це кінець?

Почались гасла, ці незрозумілі прапори. Майдан у Львові, Києві. Волонтери починають збирати одяг, їжу, гроші. Я тоді цього не розумів, ну бо як це, коли ти господар на своїй землі, маєш господарку, грядку… Живеш собі, а тут приходить сусід і виганяє тебе з дому. Не вкладається в голову!

Була ще одна річ. У нас в Донецьку відбувся великий марш. Всі вийшли: жінки з дітками, чоловіки йшли поруч. Та сталось те, про що ніхто не подумав би… Уявляєте, в один момент вся поліція розступається з провулків, вибігають чоловіки міцної статури і просто б’ють. Дитячий крик повсюду, все оповито слізьми. Так пролилася кров українського Донбасу. Потім був референдум. Тоді я зрозумів, що тут залишатися небезпечно. Треба їхати.

Переїзд

Подорожувати – це круто. Ти відкриваєш для себе нове, аналізуєш і використовуєш. Та їздити з місця на місце у пошуках дому, не мати де притулитися та з ким заговорити – це вже не круто.

Був серпень. Місто почало падати, на роботі сказали: «Або ти з нами, тобто, у лавах ДНР, або звільняйся». Звісно, я звільнився. Ми вирішили їхати до Бердянська. По дорозі побачили дуже сумну картину (ще Донецьк): велика колона людей, машин, автобусів, – всі виїжджають. Колона ділиться на двоє: одні повертають ліворуч до Росії, інші залишаються в Україні. В Бердянську не залишились, поїхали до Запоріжжя, після цього на Полтавщину. Потім вирішили до Києва, до родини. Ми сподівались, що це на місяць-півтора і повернемось додому. Але ні. Все ж зняли квартиру в Миргороді. Там я почав займатись громадською діяльністю, познайомився із львів’янами, івано-франківцями. Щей друг Микола у мене тут проживає. «Їдь до Івано-Франківська – це місто для життя», – послухав я поради.

І взагалі, знаєте, які ми «переселенці»? Нас ніхто не переселяв. Ми тікали, ми бігли від війни.

Івано-Франківськ

Це місто – вулик, де все є, де люди кудись поспішають, про щось дбають і водночас залишаються доброзичливими. Я з темряви шахти потрапив до радості, квітів. Знаєте, це як вибирати працювати у весільному салоні, чи ритуальних послугах. Ти бачиш емоції, цей позитив передається і на мене. Та й відчувати запах квітів набагато краще ніж звук вибухівки.

А знаєте що ще чудово? Я відкриваю для себе Франківщину. Я побував уже майже всюди. Тут радість та світло. Тут буде рости мій онук, а у неділю разом ходитимемо до церкви. Це місто стало мені небайдужим. Я займаю громадянську позицію. Ми будемо насаджувати дерева та розбудовувати місто. Нова Україна перед нами.

Ми всі були мешканцями України, але не всі були свідомими громадянами. І якраз тепер відбувається це перетворення з існування – до вільного мислення. Бо ж найголовніше, що маємо – це жити з Україною в серці. Чи хотів би я повернутись? Так, на поминальну неділю, там похована моя родина, пращури. Та жити я буду тут.

Оксана ПАСІЧНА, Вежа

Фото: Михайло ДЕМКІВ

Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram , читайте нас у Facebook і Twitter , щоб першими дізнаватися про ключові події дня


Коментарі ()

Çàãðóçêà...
15.07.2018
Юрій Андрухович

ФІФА, яку в нашій країні останніми днями так часто й недобре згадують, не завжди стелилася перед Росією. Щоправда, й Росія в ті часи була до певної міри іншою й офіційно називалася Радянським Союзом.

112
11.07.2018

Чого чекати у наших місцевих університетах та які особливості цьогорічного прийому на навчання, нам розповіли ректори трьох національних університетів Івано-Франківська.

714
08.07.2018
Ростислав Ковтун

Існуючий годинник є точною копією автентичного годинника, який висів на Ратуші з дня її побудови і до 2007 року. З 2005 року старий годинник ламався і часто не працював і тому було прийняте рішення виготовити копію оригінального годинника.

533
08.07.2018

У випуску говоримо про: смерть Левка Лук'яненка, скандал в Парламенті, президентську гонку, падіння рівня освіти, хорватів-патріотів, падаючі балкони...

666
02.07.2018

Про створення особливо чутливого для глядача театру, виклики у театральному світі та емоції, які викликає сучасний театр Агенція новин «Фіртка» поспілкувалась з театральним критиком Ярославою Кравченко. Франківцям Ярослава Кравченко більш від

860
01.07.2018
Юрій Андрухович

Я дуже рідко натрапляю на справді вартісні телевізійні канали, хоч деякі люди кажуть, ніби їх усе ж вистачає. От і «Дойче Велле» інколи підкидає цікаві сюжети. Особливо, якщо це «Дойче Велле» російською мовою.

496

Наприкінці сорокових років, з метою покарати німців та знищити дух німецького народу, союзники розгорнули в Німеччині кампанію денацифікації.

93

Якби я писав нову конституцію в конституанті – органі, покликаному до проектування основного закону, -  я би означив українців, в першу чергу, не як громадян, а як мисливців. Гантерів.

86

Щось останнім часом сталося з публічними оптимістами. Чи то їхній оптимізм кудись випарувався, чи то побачили вони зловісні відблиски на пляшках з віскі і пророчі написи на колорадських жуках.

114

Там, де суспільство історично втратило свої вищі касти, квітне такий собі «культ простоти».

113
15.07.2018

Десятки повідомлень про політ над Землею гігантських НЛО жахливої форми щодня заповнюють інформаційний простір.

85
08.07.2018

Дослідники космічного простору активно обговорюють подію, що сталася біля узбережжя США. Там в океан впав великий об'єкт, що світився.

1291
08.07.2018

Часто НЛО спостерігають на півдні країни. Так, в червні минулого року поблизу Тилігульського лиману в Одеській області очевидці зняли на відео поява світних фігур в небі.

200
28.06.2018

Психосоматика. Це такий напрямок в медицині, який займається впливом наших емоцій, страхів і психологічних блоків на здоров’я.

2902 1
28.06.2018

Під час недільної зустрічі з вірними, Святіший Отець поділився думками про те, як реакція оточуючих на події, пов’язані з народженням Йоана Хрестителя, є індикатором справжньої віри.

317
15.07.2018

На будові майстру, котрий знаходився на 6 поверсі, потрібен був робітник, котрий працював на землі.

54
15.07.2018

Журналісти склали рейтинг п'яти міст в Україні, де любителі пива мають найбільше можливостей виявити свою прихильність до цього напою.

102
14.07.2018

Лілія Юрків із села Тяпче Долинського району 17 років прикута до інвалідного візка. Але дівчина сильна, щира й життєрадісна. Сили їй дає музика – має чудовий голос, яким допомагає іншим.

961
13.07.2018

Назарові Душенко 20 років. Франківець навчається в Польщі на фінансового аналітика, а у вільний час знімає смішні відео та робить фотопародії на зірок.

165
13.07.2018

Більшість іванофранківців уявляє собі старе місто таким, як воно зображене на поштівках початку ХХ ст. Величні будівлі, розкішні крамниці, затишні вулиці…

112