агенція новин

В обіймах війни: Змагання зі смертю

Він чомусь відчував, що загине. Спочатку напророчив, що буде війна. Потім обмовився дружині телефоном, що не побачить, як син зробить перший крок. Завжди усміхнений і душа компанії, але водночас сильний і відповідальний.

Таким Володимира Лисенчука запам’ятали рідні і друзі. Боєць добре знав, що таке небезпека. Розумів, коли ще міліціонером ставав. Відчув, що не доживе до тридцять. За сином, чоловіком і батьком досі сумують рідні. Їм так бракує Володі. Особливо, коли свято у дітей, а татка нема… 

Володимир Лисенчук – міліціонер спеціальної роти міліції, прапорщик міліції. В зону АТО 29-річний боєць вирушив 3 квітня 2014 року. Загинув 29 травня 2014 року під час катастрофи гелікоптера Мі-8МТ Національної гвардії України, який збили терористи поблизу Слов’янська. 1 червня в Івано-Франківську прощались із загиблими правоохоронцями. 2 червня Володимира Лисенчука поховали на кладовищі рідного села. Нагороджений орденом «За мужність» I ступеня (посмертно). 

26 травня 2015 року на будівлі Коломийського професійного ліцею урочисто відкрито та освячено меморіальну дошку на честь Володимира Лисенчука.

У прикарпатця залишились батьки, брат, дружина, і на той час 6-річна донька та 7-місячний син.

Від танців до кохання

Володя народився в с. Лісний Хлібичин, що на Коломийщині. Там вчився і працював, допоки не зустрів кохану. Звели їх танці. Попри серйозну роботу і міцний характер Володя з дитинства любив танцювати. Не займався професійно, але в клубі був кращий. Хлопець працював патрульним у Коломиї. З друзями у вихідний поїхав до Франківська. Вони пішли на дискотеку. Саме там Володя побачив майбутню дружину. Він знав, що вона буде його. Світлана це навіть не догадувалася. Володя не насмілився підійти до дівчини. Подзвонив за тиждень на стаціонарний телефон і запропонував зустрітися. Сказав, що бачив її на дискотеці і вона полонила його серце. Студентка-першокурсниця погодилася, але це все для неї виглядало несерйозно. Володимир обрав місце і сказав, що сам підійде. Так і сталося. У той день вони мали про що поговорити. Володя довго не думав  і запитав Світлану про спільне майбутнє. Цим ледь не налякав студентку. На наступному побаченні і Світлана  зрозуміла, що це її доля. Вони закохалися. Якось Володя сказав: «А давай одружимося». Світлана довго не думала і відповіла взаємністю. За півтори роки пара розписалася, а за півроку – одружилася.

Жити вирішили у Франківську. На той час Володимир марив спецпідрозділом «Беркут». За деякий час перевівся з патрульної  поліції у спецпідрозділ. Працював снайпером, бо влучно стріляв.

У подружжя народилася донечка. Коли дружина була вагітна, Володя мріяв про сина. Дуже хотів «беркута». Коли Світлані лікарі сказали, що буде дівчинка, то жінка ще раз перепитала. Схвильована дружина по телефону сказала це Володі. У відповідь була пауза, а далі Володя поділився радістю і сказав, що син наступний. Після народження Діанки Володя геть забув про сина і не міг налюбуватися дочкою: так пестив і бавив малу. «Діанка - копія батька», - запевняє Світлана.

Тільки вихідні, Володя забирав дружину і дітей в село. Світлана допомагала мамі по хаті, а Володя брав Діанку і йшов на рибалку. Дружина каже, що саме там чоловік забувався і відчував спокій. Цю справу так любив з дитинства, що риба сама до вудочки плила.

«Рибаки сміялися, коли приходив Володя і казали, що треба змотувати вудочки, бо улову уже не буде. Завжди приносив додому рибу», - каже дружина.

До речі, донечка теж перейняла любов до риболовлі. Правда, тепер ходить з братом тата…

Мій рятівник

Світлана каже, що у неї був ідеальний чоловік у всіх сенсах слова. Його доброту і вміння допомагати не забудуть і друзі. Дружина каже, що тільки виникали труднощі, одразу приїздив Володя і вирішував проблему. Не важливо чи день, чи ніч. Пригадує випадок, коли загубилася дочка у самісінькому центрі Івано-Франківська. Вони разом гуляли «стометрівкою» і не встигла мама обернутися, як дитини вже не було. Світлана шукала дитину, але все марно… Серед палаток з морозивом і дитячого галасу так і не розгледіла дочки. В сльозах набрала Володю. Той за 5 хвилин приїхав з товаришем. Знайшов Діанку в іншому кінці «стометрівки» і приніс до Світлани, яка вже не відчувала землі під ногами. Світлана вміла вляпатися, а Володя – виправити, аби тільки кохана не плакала. Якось їдучи в маршрутному автобусі Світлана вийшла, а телефон з колін впав на підлогу. На вулиці оговталася, що загубила подарунок чоловіка. Володя довго не думав і почав бігти навпростець до центральної зупинки.  Перехопити автобус вдалося, але вже з іншими людьми. Правда, телефон знайшовся у дівчини, яка стояла на вулиці та оглядалася за власником.

Попри твердий характер Володя був і романтиком. Часто підписував відкритки «коханій дружині». Любив цим дивувати Світлану і мав гарний почерк.

 «Він завжди мене захищав і рятував, - зізнається Світлана. - Коли на вулиці мене спеціально зачепив невідомий чоловік, то йому добряче дісталося».

Сам проблемами не ділився. Не хотів, аби дружина хвилювалася:

«Я бачила, що щось не так. Але він старався все сам вирішити. Казав, що в мене робота мами і я маю виховувати дітей, а про інше подбає він».

Навіть коли був на сході, то казав, що все добре, а більше розповість, як приїде. Пояснював, що небезпечно і просив за молитву.

На порозі смерті

Світлана каже, що Володя завжди любив небезпеку. Вона сама його знаходила. Напередодні війни чоловіку вирізали апендицит. При оперуванні лікарка пошкодила судину. Світлана на останніх місяцях вагітності не могла бути біля чоловіка. Володя всю ніч боровся з внутрішньою кровотечою і зараженням. Тільки зранку це виявили медики і Володю прооперували ще раз. Лікар сказав, що міліціонер вижив через сильний організм. Після цього Володі дали реабілітаційну відпустку. Чоловік хоч був дома, але до хлопців їздив: тільки Світлана в місто, як Володя з дочкою на роботу.

На Майдан не поїхав, бо через хворобу не взяли. Дружині казав, що буде війна. Світлана не вірила і переконувала, що люди розійдуться. Після бруду, який вилили на «Беркут», Володя тужив. У садочку Діанку запитали чи тато не вбиває людей. Вона плакала і розуміла щось недобре.

Щодо поїздки на схід – записався у списки чи не перший. Рідним сказав, що там безпечно і вирушають на охорону публічного порядку. У день від’їзду Володя так підкидав на руках малого Віталіка, ніби прощався.

Коли чоловіка перекинули у Слов’янськ, то Світлана відчула небезпеку. Просила не їхати, бо там бойові дії. Та хіба Володя чув, коли небезпека це його, а ще обов’язок.  Чоловік дзвонив часто. Одного разу Світлана не чула. Коли передзвонила, то Володя сказав підносити телефон, бо іншого разу може і не бути. Дружина розповідала про дітей і як вони сумують за ним. Володя зненацька відрізав: «Шкода, що не побачу, як малий почне ходити». Світлана охолола. Не розуміла, чому він так сказав. Просила швидше повертатися.

 «Мабуть, він бачив кінець. Бачив, що там відбувається і що може не повернутися живий до нас», - міркує жінка.

Рідні ходили  до церкви і молилися за повернення Володі. Але цього не сталося. На чистий четвер Діанка не могла додзвонитися до тата. Світлана ледь її заспокоїла. Казала, що тато передзвонить. Та мала і слухати не хотіла. Того дня Світлана лишила дітей з батьками, а сама повезла аналізи сина до лікарні. Не доїхавши, отримала дзвінок від мами, аби повертатися додому і то негайно. Тільки тоді Світлана відчула біду. Дома мама сказала, що загинули хлопці з Прикарпаття. Світлана не повірила. Жінка і зараз не стримує сліз. Не може словами до кінця передати, які важчі часи були. Розуміла, що чоловіка немає. Вона не знала де жити і що з дітьми робити. Жінка не приховує, що її врятували батьки. Тато її обняв і сказав, що вона не сама. Потім безліч дзвінків від друзів з питанням чи це правда. Тоді Світлана надіялася, що з вертольоту вижив Володя, але йшлося про пілота.

Мама Володі першою відчула, що син помер.  Подзвонила і сказала це Світлані. Перед тим син дзвонив Марії з словами: «Мамо, сьогодні був такий обстріл, що дивом вдалося врятуватися». Але не надовго…

Мама бійця пригадує, що коли син був малий якась жінка сказала, щоб берегти його від висоти.

По похоронах побратими Володі розповіли Світлані, що  чоловік ледь не загинув від осколка, який пролетів над головою. Тоді хлопці казали, що у  цей день Володя має запам’ятати. Потім йому кинули гранату під ноги, яка не дивом не зірвалася.

«Я вже потім розуміла, що він був у такому пеклі, що важко й уявити», - переконана Світлана.

Татова подушка

Після такого горя все посипалося на купу: двостороннє запалення в малого Віталіка, з нервів кровотеча у Світлани. Жінку ледве на похорон чоловіка привели. Сина залишили у лікарні з сестрою, а Діанку – в сусідки. Дочка розпитувала у жінки де її найрідніші. Плакала і не могла збагнути, що сталося.  Світлана довго не могла оговтатися. А ще зненацька той дзвінок... Світлана не може забути, як подзвонили з ресторану, де вона Володі на 10 червня замовляла святковий стіл. Чоловік мав святкувати ювілей – 30 років. Світлана подбала про це. Розуміла, що чоловік на війні і треба все організувати. У телефонній розмові жінка розплакалася. Сам Володя наче відчував щось і просив не замовляти ресторан. Хотів, аби дружина дочекалася його повернення.

Дітям Світлана довго не могла розповісти правду. Донці пояснила, що тата забрали ангелики на небо, аби вберегти. Мала часто плакала. Віталік тата не пам’ятає. Переглядає відеозапис з хрещення і там бачить його. Та й  хлопчиком Володя натішитися не встиг. Коли малому було шість місяців, тато пішов на війну. Діанка довго тужила. Якось прийшла до Світлани на кухню з подушкою у руках. Сказала, що буде з нею  спати, бо вона пахне татом. Часто питає «чи пам’ятаєте мамо, як ми з татом…». Віталік лише дивиться на фото і каже: «Мій тато на небі».

«Я не маю права шкодувати. У Володі був обов’язок перед Україною, - зі сльозами каже Світлана. - У мене був прекрасний чоловік у всіх сенсах цього слова. Він був хорошим батьком і відповідальним поліцейським. Спільних сім років життя пройшли не марно».

Пройшло більше як чотири роки, а родина досі згадує Володю. Особливо, коли у Діанки було перше Причастя, а у Віталіка святкування п’ятирічного ювілею.

«Тоді тата хочеться найбільше. Тоді розумієш, що його немає. І будь-яка побутова проблема ніщо, порівняно з душевним болем», - зізнається дружина.

Світлана часто приводить дітей на могилу. Вона не знає, що думає Віталік, але Діанка все розуміє. Синочок першим біжить цілувати портрет, а донечка своїми руками готує подарунки татові і залишає на могилі. Сумує, коли вітер їх викрадає і обіцяє принести нові.

Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram , читайте нас у Facebook і Twitter , щоб першими дізнаватися про ключові події дня

Фотогалерея


14.11.2018 1894 1
Коментарі (1)

Çàãðóçêà...
an 2018.11.30, 15:49

вічна пам'ять Герою....

16.05.2019
Наталія Храбатин

Чи правлять масони світом? В якій мірі вони контролюють українську економіку та політику? Масони не дуже поспішають розповідати про свою діяльність та ділитися планами.

3148
13.05.2019
Марія Лутчин

Туреччина, Єгипет, Болгарія, Чорногорія, Таїланд чи навіть Шрі-Ланка. Такі вже звичні місця для відпочинку закордоном для українського туриста.

1534 1
10.05.2019
Володимир Омом

Андрій Ділай, колишній гравець  футбольної команди Івано-франківська, що брала участь у чемпіонаті  СРСР серед команд Першої ліги.

1032
10.05.2019

На Прикарпатті, як завжди, не обходиться без парадоксів. Що більше місто – то бідніший міський голова. Натомість мери невеликих містечок купаються у розкошах.

1506
07.05.2019
Лілія Маршалко

Упродовж трьох днів Івано-Франківськ став столицею  живопису, скульптури, літератури, кіно, театру, музики та народних мистецтв.

988 1
02.05.2019

Щороку для покращення соціально-економічного розвитку Івано-Франківської області Кабмін виділяє грошову допомогу у вигляді субвенцій.

898

Ми живемо за часів швидких змін. Смисли легко – й, здається, безтурботно – переливаються у нові форми.

863

Мерська услужливість = ризик фінансових втрат. Про землю, "алхіміків", новий генплан і приховані мотиви. Фахівцям і "чайникам".

1131 1

Політика розкриває себе повноцінно в дихотомії — свій чи чужий: свій зі своїм метаболізмом; чужий — з іншородним.

678

Поки перейдемо до політики, зачепимо іншу тему. Прийшла весна.

1130
20.05.2019

 Уфолог Скотт Уорінг опублікував на своєму сайті новий матеріал. 

53
08.05.2019

Існує теорія, згідно з якою Гітлер створив загін мутантів, і вони можуть почати космічну війну.

525 1
15.04.2019

Нещодавно над зруйнованим 4-м енергоблоком ЧАЕС було виявлено таємничий літаючий об'єкт.

1747 4
13.05.2019

12 травня, з нагоди Дня матері, Архієпархія УГКЦ організувала Молитовну ходу Вервиці вулицями Івано-Франківська.

1704
03.05.2019

Згідно з писаннями та переказами, точним відображенням яких є церковний календар...

498 1
20.05.2019

Вечоріло. Битим шляхом йшло двоє подорожніх — батько й семирічний син.

49
20.05.2019

Протягом тижня на території Івано-Франківської області через сильні зливи підтоплено будинки, пошкоджено мости та дороги.

5204
19.05.2019

Державний реєстратор Богородчанської селищної ради Івано-Франківської області Орися Гринишин у своїй декларації про майновий стан за 2018 рік вказала, що володіє церковною спорудою.

2265
19.05.2019

У п'ятницю, 17 травня в Києві відбувся XXII Національний конкурс краси і таланту "Королева України-2019".

956
18.05.2019

У селі Микуличин після проливної короткочасної грози підтопило приватні будинки та кілька доріг, десятки дворів зазнали колосальних збитків.

7768