агенція новин

УВАГА! ВЧОРА МЕНЕ ЗБИЛА МАРШРУТКА

 

Все нормально – я живий. Навіть, лежачи на засніженому асфальті, встиг згадати анекдот: «На щастя вдарився головою, отже нічого серйозного собі не пошкодив». Чесно кажучи, не дуже й хотілось вставати. Але, як людина відповідальна, я мусив перевірити: 1. Чи не розбився телефон? – ні. 2. Чи не вилетів гаманець? – ні. 3. Чи ключі від хати на місці? – так. ОК. Чи всі органи функціонують – так. Чи щось болить? Болить спина, права рука, дупа (але це можливо геморой) – тобто все те, що боліло б, якби я просто послизнувся і впав на «свою, Богом дану мені землю».

Отже, поки небайдужі громадяни (шо вони, бля, роблять на сраній сихівській хуторівці о 18.45???) підходили несміливо, щоб глянути, чи чувак живий, чи ні, я думав, що це було? Пішохідний перехід, означений, освітлений. Водій легковушки (не знаю, чи крута, бо відрізняю машини тільки за кольором) в лівому ряді зупиняється, щоб мене пропустити. В правому жене маршрутка №40 і, бля, збиває мене за крок до тротуару. Я хотів би встояти як супермен, але лечу і думаю – ніхрінасобі: яких ще сигналів – означений, освітлений, справамашинастала – треба водієві громадського, маршрутного транспорту?
Карочє – я встаю. Підходить молодий симпатичний чоловік і питає, як питають в американських фільмах переїханих поїздом напополам чуваків: «З вами все добре (Are you O`K)?». Я не даю йому сатисфакції (Yes, I`m OK), кажу по-людськи: «Не знаю, може щось не в порядку, але я не відчуваю через шок». Моя відповідь збиває йому матрицю і він мовчки стоїть, очікуючи, як буде розвиватись ситуація.
І тут нарешті виходить водій. Я спочатку аж злякався – невисоке, трохи сивувате створіння (десь мій ровесник, або зважаючи на шкідливу професію – молодший): обличчя сіре, плечі коло вух, на яких безпорадно баламкаються кволі рученята. І дивиться на мене, як на (прости Господи) Воскреслого. Я аж злякався: зомбі, думаю, або в останній стадії алкогольного сп`яніння. Але воно, ось це (майже убівєц праклятий) вішається кволими рученятами мені на шию і заїкаючись лепече: «Брат, ти живий!». «Поїхали зі мнов, там всьо порішаєм». В якийсь момент мені навіть захотілось його обійняти і поцілувати в чоло. Але слово «брат» мене зупинило. Я тверезо подумав – якийятобісукабидлобрат.
А потім я зробив щось нелюдське, негуманне – я звернувся до нього на «ви» і досить м`яким, як на ситуацію голосом – «Ви що, хочете закінчити життя у тюрмі?». Так, це було жорстоко з мого боку, він до цього не був готовий: рученята обвисли, погляд потупився, уста ображено стиснулись у мовчанці. Незручну ситуацію спробувала вирішити старша пані, яка якраз підійшла зі своїм ще старшим чоловіком: «Візьміть його телефон». «Нахріна мені телефон цього придурка – досить різкувато і, здається, образливо для пані відповів я – що я його буду вітати з днем народження кожного року?».
Ясно, що після цього зі мною не було, про що говорити. Пан і пані мовчки відійшли за своїм маршрутом, молодий чоловік переконався, що зі мною «все ОК», і теж пішов. Самотній, покинутий, принижений водій понуро повернувся до своєї маршрутки і включив двигун. А я теж пішов спокійно до трамвайної зупинки.
Маршрутка № 40 проминала мене повільно і урочисто, як жалобний кондукт. Пасажири дивилися на жертву ДТП, як мені здавалося, трохи зі співчуттям, а трохи з осудом. Я теж подумав: от, чувак, ти преш, ніби нічого не сталося, а ти ж мало не поліг щойно під колесами (ні, не під градами терористично-російських збройних формувань, не від вибухового пристрою ІДІЛ) простого галицького рагуля, який не дивиться на дорогу, бо – або рахує гривни, або триндить з молодицями, або говорить по телефону, або…..
Та, на щастя, в мені все ще живе той огидний, ненависний багатьом Павлів. «Ну і що, - каже він зі своєю пацаватою ухмилкою - на пішохідному переході у Львові загинув великий поет Римарук, бо повільно йшов. А у Києві загинув на веловипеді великий перекладач Перепадя, бо зашвидко їхав. Ну і що? А ти хто? Кожного дня в цій вашій святійбля Україні гинуть десятки пішоходів. І що? Іди, блін, додому і дякуй Богові, і не тринди. Живий? – Живий. Ну і всьо.
Будь я німцем чи шведом, так би і зробив. Але ж це прокляте словянство каже: йди чувак випий за те, що живий. Іду, п`ю, не сам, багато. А потім невідомо як долажу додому, кладу черевики на стіл, шкарпетки в мікрохвильову, течку з документами в шафу для одягу… і засинаю.
А вранці (ну, дуже рано) прокидаюся і думаю: знаєш, чувак, краще б ти вчора поліг під тією засраною маршруткою № 40.
PS Не дзвоніть і не пишіть, не питайте, чи зі мною все ОК. Так, я живий.
PS1 Не дзвоніть і втішайте, що буває і що не всі в цій країні придурки. Не переконаєте – для мене це країна придурків.
PS2 Не пишіть і не дзвоніть, щоб порадити взяти з водія бабла. Його засрані 300-500 гривень не дадуть мені можливості звалити з цієї країни. А все решта не має значення.
І ВЗАГАЛІ – СПРИЙМАЙТЕ ЦЕЙ ДОПИС, ЯК ЛІТЕРАТУРНИЙ ТВІР МАЛОЇ ФОРМИ

Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram , читайте нас у Facebook і Twitter , щоб першими дізнаватися про ключові події дня


15.04.2019

Розповіли, як змінилось їхнє життя та життя країни за останні п'ять років, виховання дітей та вибори.

1585
12.04.2019
Любомир Кузьмяк

Інтерв'ю Любомира Кузьмяка із Петром Русаком, знаменитим бомбардиром франківського Прикарпаття, якого запрошували у київське Динамо 90-х.

861
08.04.2019
Володимир Павлів

Характерною ознакою українських виборів західні спостерігачі вже давно визнали їхню непередбачуваність: “Ніколи наперед невідомо, хто переможе”.

344 1
05.04.2019

Найбагатшому депутату з “Об’єднання “Самопоміч” банк пробачив 12 мільйонів гривень кредиту.

1390
27.03.2019
"Антикорупційна платформа"

Експерти "Антикорупційної платформи" неодноразово розповідали, як в останні дні року розпорядники коштів активно витрачають залишкові кошти на рахунках без проведення тендерів. 

671 1
23.03.2019

Працює фірма «ШБУ-77», яку пов’язують з російським олігархом Олегом Дерипаскою.

13340 4

Політика розкриває себе повноцінно в дихотомії — свій чи чужий: свій зі своїм метаболізмом; чужий — з іншородним.

125

Поки перейдемо до політики, зачепимо іншу тему. Прийшла весна.

412

Поліцаї нарешті почали щось шукати… Гадаєте: знайдуть?

1119 3

Відчуття наближення певного зриву цивілізаційного відбулось доволі непомітно.

354 2
15.04.2019

Нещодавно над зруйнованим 4-м енергоблоком ЧАЕС було виявлено таємничий літаючий об'єкт.

214
12.04.2019

Вперше в історії астрономам вдалося отримати чітке зображення чорної діри.

166
05.04.2019

У США користувачі соцмереж виклали кадри з відеореєстраторів, де видно, як величезна блакитна куля, пролітаючи, згорає в атмосфері.

332
02.04.2019

Для цього потрібно помолитися в певний час і бути щирим у своїх проханнях.

973 1
18.03.2019

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

823
05.04.2019

Якось садівник звернувся до письменника...

365
17.04.2019

Алеї зі слив Пісарді вже зацвіли на вулиці Лесі Українки та поблизу обласної філармонії.

2089
16.04.2019

Менше аніж за два тижні українці святкуватимуть одне з найвеличніших християнських свят року — Великдень.

986
16.04.2019

З початку року прикарпатські батьки найчастіше називали своїх дітей такими іменами, як...

2620
15.04.2019

У неділю, 14 квітня вулицями Івано-Франківська пройшла велелюдна міська Хресна Дорога.

1836