агенція новин

УВАГА! ВЧОРА МЕНЕ ЗБИЛА МАРШРУТКА

 

Все нормально – я живий. Навіть, лежачи на засніженому асфальті, встиг згадати анекдот: «На щастя вдарився головою, отже нічого серйозного собі не пошкодив». Чесно кажучи, не дуже й хотілось вставати. Але, як людина відповідальна, я мусив перевірити: 1. Чи не розбився телефон? – ні. 2. Чи не вилетів гаманець? – ні. 3. Чи ключі від хати на місці? – так. ОК. Чи всі органи функціонують – так. Чи щось болить? Болить спина, права рука, дупа (але це можливо геморой) – тобто все те, що боліло б, якби я просто послизнувся і впав на «свою, Богом дану мені землю».

Отже, поки небайдужі громадяни (шо вони, бля, роблять на сраній сихівській хуторівці о 18.45???) підходили несміливо, щоб глянути, чи чувак живий, чи ні, я думав, що це було? Пішохідний перехід, означений, освітлений. Водій легковушки (не знаю, чи крута, бо відрізняю машини тільки за кольором) в лівому ряді зупиняється, щоб мене пропустити. В правому жене маршрутка №40 і, бля, збиває мене за крок до тротуару. Я хотів би встояти як супермен, але лечу і думаю – ніхрінасобі: яких ще сигналів – означений, освітлений, справамашинастала – треба водієві громадського, маршрутного транспорту?
Карочє – я встаю. Підходить молодий симпатичний чоловік і питає, як питають в американських фільмах переїханих поїздом напополам чуваків: «З вами все добре (Are you O`K)?». Я не даю йому сатисфакції (Yes, I`m OK), кажу по-людськи: «Не знаю, може щось не в порядку, але я не відчуваю через шок». Моя відповідь збиває йому матрицю і він мовчки стоїть, очікуючи, як буде розвиватись ситуація.
І тут нарешті виходить водій. Я спочатку аж злякався – невисоке, трохи сивувате створіння (десь мій ровесник, або зважаючи на шкідливу професію – молодший): обличчя сіре, плечі коло вух, на яких безпорадно баламкаються кволі рученята. І дивиться на мене, як на (прости Господи) Воскреслого. Я аж злякався: зомбі, думаю, або в останній стадії алкогольного сп`яніння. Але воно, ось це (майже убівєц праклятий) вішається кволими рученятами мені на шию і заїкаючись лепече: «Брат, ти живий!». «Поїхали зі мнов, там всьо порішаєм». В якийсь момент мені навіть захотілось його обійняти і поцілувати в чоло. Але слово «брат» мене зупинило. Я тверезо подумав – якийятобісукабидлобрат.
А потім я зробив щось нелюдське, негуманне – я звернувся до нього на «ви» і досить м`яким, як на ситуацію голосом – «Ви що, хочете закінчити життя у тюрмі?». Так, це було жорстоко з мого боку, він до цього не був готовий: рученята обвисли, погляд потупився, уста ображено стиснулись у мовчанці. Незручну ситуацію спробувала вирішити старша пані, яка якраз підійшла зі своїм ще старшим чоловіком: «Візьміть його телефон». «Нахріна мені телефон цього придурка – досить різкувато і, здається, образливо для пані відповів я – що я його буду вітати з днем народження кожного року?».
Ясно, що після цього зі мною не було, про що говорити. Пан і пані мовчки відійшли за своїм маршрутом, молодий чоловік переконався, що зі мною «все ОК», і теж пішов. Самотній, покинутий, принижений водій понуро повернувся до своєї маршрутки і включив двигун. А я теж пішов спокійно до трамвайної зупинки.
Маршрутка № 40 проминала мене повільно і урочисто, як жалобний кондукт. Пасажири дивилися на жертву ДТП, як мені здавалося, трохи зі співчуттям, а трохи з осудом. Я теж подумав: от, чувак, ти преш, ніби нічого не сталося, а ти ж мало не поліг щойно під колесами (ні, не під градами терористично-російських збройних формувань, не від вибухового пристрою ІДІЛ) простого галицького рагуля, який не дивиться на дорогу, бо – або рахує гривни, або триндить з молодицями, або говорить по телефону, або…..
Та, на щастя, в мені все ще живе той огидний, ненависний багатьом Павлів. «Ну і що, - каже він зі своєю пацаватою ухмилкою - на пішохідному переході у Львові загинув великий поет Римарук, бо повільно йшов. А у Києві загинув на веловипеді великий перекладач Перепадя, бо зашвидко їхав. Ну і що? А ти хто? Кожного дня в цій вашій святійбля Україні гинуть десятки пішоходів. І що? Іди, блін, додому і дякуй Богові, і не тринди. Живий? – Живий. Ну і всьо.
Будь я німцем чи шведом, так би і зробив. Але ж це прокляте словянство каже: йди чувак випий за те, що живий. Іду, п`ю, не сам, багато. А потім невідомо як долажу додому, кладу черевики на стіл, шкарпетки в мікрохвильову, течку з документами в шафу для одягу… і засинаю.
А вранці (ну, дуже рано) прокидаюся і думаю: знаєш, чувак, краще б ти вчора поліг під тією засраною маршруткою № 40.
PS Не дзвоніть і не пишіть, не питайте, чи зі мною все ОК. Так, я живий.
PS1 Не дзвоніть і втішайте, що буває і що не всі в цій країні придурки. Не переконаєте – для мене це країна придурків.
PS2 Не пишіть і не дзвоніть, щоб порадити взяти з водія бабла. Його засрані 300-500 гривень не дадуть мені можливості звалити з цієї країни. А все решта не має значення.
І ВЗАГАЛІ – СПРИЙМАЙТЕ ЦЕЙ ДОПИС, ЯК ЛІТЕРАТУРНИЙ ТВІР МАЛОЇ ФОРМИ

Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram , читайте нас у Facebook і Twitter , щоб першими дізнаватися про ключові події дня


26.06.2019
Олена Британська

Кардіоторакальний хірург зі США Юрій Кузич в рамках програми імені Фулбрайта вивчає післядипломну освіту в Івано-Франківську.

126
25.06.2019

Тож для чого самодостатній, успішній людині, одному з найкращих нотаріусів України велика політика?

799 1
18.06.2019
Ігор КОСТЮК

Всі разом – гравці, тренерський штаб, керівництво клубу, його персонал сміливо можуть занести рік собі в актив. Найголовніше – ми утвердилися у першій лізі...

521
12.06.2019
Антикорупційна платформа

На ринку ремонту доріг можуть конкурувати підприємства, які мають сучасну техніку, використовують сучасні технології, мають досвід роботи та кваліфікованих працівників.

896 2
11.06.2019
Тетяна КІНДЮХ

Укріпити все. І бажано взимку. На Верховинщині із 36 природоохоронних заходів, гроші на які за останні три роки виділяли з обласного екологічного фонду...

1159
05.06.2019
Ростислав Ковтун

Так на Прикарпатті діє унікальний проект - «Родинна реабілітація учасників АТО». Ця авторська психологічна програма розроблена для родин з досвідом війн.

980

Наше ставлення до поточних подій залежить від точки зору. Східні філософи казали про бачення з мишачої нори...

265

Ця публікація - практикум на тему "що робити".

929 1

Недавно відмічали, за різною психологією, свято Перемоги і День Пам'яті.

603

Карлос Кастанеда свого часу зауважив важливість того соціального імпульсу, що йде від дрібних (а хтось скаже – “побутових”) тиранів.

783
20.06.2019

Перед катастрофою в Чорнобилі робочі атомної електростанції нібито помітили в небі над містом містичне створіння.

486 1
19.06.2019

Президент США Дональд Трамп засумнівався в існуванні невпізнаних літаючих об'єктів (НЛО) усупереч заявам американських пілотів про літальні апарати невідомої приналежності.

227
06.06.2019

Щодня на Землі з'являється все більше доказів присутності прибульців.

968
26.06.2019

Цьогоріч піст припадає на понеділок, 24 червня, і триватиме вісімнадцять днів до четверга, 11 липня.

53
19.06.2019

В Івано-Франківську у храмі Св. Йоана Хрестителя, що на вулиці Микитинецькій, є чудотворна ікона Матері Божої Ласкавої Станиславівської.

23012
06.06.2019

До мудреця прийшов воїн і сказав: − Послухай, я вже немолодий, багато часу провів у боях, і знаю, що смерть може наздогнати мене...

929 1
25.06.2019

Весільні сукні з Івано-Франківська підкорюють світ. Тетяна Гріг шиє їх для Європи, Америки та навіть Австралії.

3466
25.06.2019

У такий спосіб вони протестують проти жахливого стану дорожнього покриття і привертають увагу до необхідності ремонту.

1565
24.06.2019

Автобусна зупинка, під якою ховалися, мала кілька металевих конструкцій, сама мурована бетоном.

12868
24.06.2019

Тіна Кароль може похизуватися величезною армією шанувальників, які стежать за її життям не менш ретельно, ніж за творчістю.

886