агенція новин

Ще одна жертва моїх фіґлів

Коли помирають колоритні постаті літератури, завжди стає сумно через те, що вони несли в собі масу інформації, якою не встигли поділитися. Це не конче могли бути великі письменники, але з їхнім відходом відходила й епоха.

Потрапивши в товариство Романа Іваничука, Романа Федорів, Романа Лубківського, Жінет Максимович, Володимира Лучука і Оксани Сенатович, ба навіть окремих третьорядних літераторів, як Марія Хоросницька чи Василь Гущак, Василь Колодій, я отримував масу задоволення. Тепер їх усіх нема. Львів сильно спорожнів.

Я колись писав, що вже не маю з ким із письменників випити. Хіба що під час Форуму видавців, коли поз'їжджаються усі друзі.

Днями помер Степан Пушик – неймовірно колоритна особистість. Я часто з ним спілкувався, коли жив у Станіславові, він мої вірші закинув у місцеві газети, познайомив з редакторами, брав на різні виступи.

Якось ми мали тур по селах. Жнива. Приїхали поети, дві солістки і баяніст. Жінки посходилися, посідали на стерні, а поети читають пафосні вірші. Переважно сама графоманія. Пушик читає поезію, яка жниваркам легко і тепло лягає на серце. Я побачив, що забагато лірики і згадав свої співомовки, які ще в школі писав. Ну, що там казати – гумор завжди на висоті, я здобув найбільше оплесків. А Степан мені каже: «Але ж ти хитрий жук! Треба було й мені щось смішне читати».

Після того була пиятика, і одна місцева, але дуже примітивна, поетеса намагалася мене спокусити. Так що я втік через вікно.

Степан умів заговорити з будь-якою людиною дуже невимушено. Це йому згодилося під час збирання фольклору. І я думаю, його найкраща книжка «Страж-гора», хоча ще чекають свого видавця незліченні щоденники.

Степан Пушик був традиціоналістом і критикував мої занепадницькі вірші, а у наш час гнівно таврував «комп’ютерну поезію деяких так званих постмодерністів».

Одного разу 1975 року я запросив Грицька Чубая на Великдень до своїх батьків. Батьки й далі жили у тій хаті на Софіївці, 10, де минули моє дитинство і юність. Вони від часу обшуку дуже з підозрою ставилися до моїх знайомих, бачачи у них чергову для мене загрозу. Я сказав, що Грицько працює зі мною в архіві й не називав його прізвища, бо тато міг би відразу пригадати собі, з ким має справу. Він чув його вірші на радіо «Свобода».

Після сніданку, який затягнувся ледь не до обіду, ми подалися на прогулянку містом, бо Грицько ніколи раніше тут не бував. І ось, прогулюючись, Грицько мене запитав:

– Кого б з місцевих письменників могли ми провідати, щоб припасти нашими непорочними вустами до чогось вічного, джерельно-чистого і живодайно-цілинного?

– Та не до кого ж, – кажу, – як не до Степана Пушика, – бо Євгена Барана ми ще тоді не знали, а то б і до нього припали.

І поплуганили ми до Пушика. Але дорогою підступний Мефістофель питає:

– А як ти гадаєш зреагує наш поет-пісняр на моє ім'я?

– Погано, – зітхаю. – Бо він хоч і джерельно-живодайний, а все ж обережний.

І вирішили ми видати Грицька за когось київського, але не надто відомого. Вибір упав на Миколу Воробйова, чудового поета, який у 60-тих мав кілька публікацій і вважався одним з провідних поетів київської школи. Правда, він ще жодної книжки не видав і в Спілці не числився. І хоча за кордоном його друкували, а вірші ходили у списках, Воробйов нам підходив ще й тому, що політикою не займався. Отже Пушик міг його не остерігатися, а читати мусив напевно. А якби я сказав Пушикові, що зі мною Чубай, він би на і на поріг не пустив.

Скажу чесно: Пушик нам втішився і пригостив смачним борщем, а потім повів місто показувати. Так ото до вечора ми й водили козу.

А десь так за місяць-два, перебуваючи в Києві, поет-пісняр розшукав Воробйова і з жахом виявив, що став жертвою підлих пройдисвітів. Як на те ми з Грицьком провідали ще одного художника і коли поет поділився з ним про вибрики підступного Винничука, то вони ідентифікували, хто то був насправді. До того ж художник ще й просвітив Пушика на тему: Чубай – агент КҐБ.

Настрахана з дитинства уява Пушика вималювала жахливу картину: КҐБ дав завдання Винничуку звести Пушика з Чубаєм, простежити за реакцією народного поета і доповісти, куди треба. Ще довго ця пригода не давала Пушикові спати, кидаючи у піт, він багато думав, аналізував, пригадував кожне слово, сказане ним, і чекав, чекав, що ось прийдуть за ним і скажуть: «Вихаді, дарагой!»

Після цього він зі мною не вітався, а якось, ідучи в компанії прихильників свого небуденного таланту і зустрівши мене посеред вулиці, вигукнув так, аби усі чули:

– Тобі я руки не подам!

– То був жарт, – кинув я.

– За такі жарти морду б’ють! – вигукнув Пушик таким басом, що сполохав горобців у себе над головою.

Переляканий на смерть Пушик з тих пір усіх попереджав, що зі мною треба бути обережним. І коли я розкритикував мемуари Романа Іваничука, Пушик на Пленумі Спілки письменників заявив, що коли Винничук не припинить шельмувати Іваничука, то він розповість, чим я займався у Франківську. Кілька років тому Пушик у «Літературній Україні» згадав знову про той випадок, натякаючи, що справа була все ж таки підозріла.

На жаль, я більше з ним не бачився і розповісти, як було насправді і кому було вигідно розпускати чутки про «агента» Чубая, не вдалося. Думаю уся ця пригода знайшла своє відображення і в його щоденниках.

Юрій Винничук, ЗБРУЧ

Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram , читайте нас у Facebook і Twitter , щоб першими дізнаватися про ключові події дня


19.08.2018 Юрій Винничук 1212
Коментарі ()

Çàãðóçêà...
15.04.2019

Розповіли, як змінилось їхнє життя та життя країни за останні п'ять років, виховання дітей та вибори.

1742 1
12.04.2019
Любомир Кузьмяк

Інтерв'ю Любомира Кузьмяка із Петром Русаком, знаменитим бомбардиром франківського Прикарпаття, якого запрошували у київське Динамо 90-х.

920
08.04.2019
Володимир Павлів

Характерною ознакою українських виборів західні спостерігачі вже давно визнали їхню непередбачуваність: “Ніколи наперед невідомо, хто переможе”.

391 1
05.04.2019

Найбагатшому депутату з “Об’єднання “Самопоміч” банк пробачив 12 мільйонів гривень кредиту.

1498
27.03.2019
"Антикорупційна платформа"

Експерти "Антикорупційної платформи" неодноразово розповідали, як в останні дні року розпорядники коштів активно витрачають залишкові кошти на рахунках без проведення тендерів. 

727 1
23.03.2019

Працює фірма «ШБУ-77», яку пов’язують з російським олігархом Олегом Дерипаскою.

13744 4

Політика розкриває себе повноцінно в дихотомії — свій чи чужий: свій зі своїм метаболізмом; чужий — з іншородним.

162

Поки перейдемо до політики, зачепимо іншу тему. Прийшла весна.

466

Поліцаї нарешті почали щось шукати… Гадаєте: знайдуть?

1225 3

Відчуття наближення певного зриву цивілізаційного відбулось доволі непомітно.

399 2
15.04.2019

Нещодавно над зруйнованим 4-м енергоблоком ЧАЕС було виявлено таємничий літаючий об'єкт.

301
12.04.2019

Вперше в історії астрономам вдалося отримати чітке зображення чорної діри.

202
05.04.2019

У США користувачі соцмереж виклали кадри з відеореєстраторів, де видно, як величезна блакитна куля, пролітаючи, згорає в атмосфері.

373
02.04.2019

Для цього потрібно помолитися в певний час і бути щирим у своїх проханнях.

1055 1
18.03.2019

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

866
05.04.2019

Якось садівник звернувся до письменника...

408
18.04.2019

17 квітня до Івано-Франківська привезли бюлетені для голосування у другому турі на виборах президента України.

697
17.04.2019

Алеї зі слив Пісарді вже зацвіли на вулиці Лесі Українки та поблизу обласної філармонії.

2157
16.04.2019

Менше аніж за два тижні українці святкуватимуть одне з найвеличніших християнських свят року — Великдень.

1056
16.04.2019

З початку року прикарпатські батьки найчастіше називали своїх дітей такими іменами, як...

2725