агенція новин

"Porto Franko". Хто пояснить, що це було?

На небі тільки й розмов, що про море, а в українському фейсбуці – про міжнародний мистецький фестиваль Porto Franko, що відбувся 13-17 червня в Івано-Франківську.

Останніми роками децентралізація культури в країні починає пускати паростки у вигляді нових інституцій та фестивалів – хоча, звісно, узагальнень робити ще не випадає і поступ може виглядати збоку неймовірно повільним. Для справді суттєвих зрушень на місці потрібен збіг кількох факторів – серед них і якість культурного продукту, і його інтеграція з місцевим середовищем, і регулярність, яка створює в містян звичку до культурного дозвілля певного типу. Ті прекарні умови, в яких наразі функціонує культура, часто стають на заваді регулярності, а відсутність місцевих мистецьких інституцій не дозволяє привезеному продукту міцно осісти в ґрунт.

Цього року стало очевидно, що після кількох перероджень франківський Porto Franko став дедалі більше нагадувати містоформуючу подію, якої дуже бракує практично у всіх обласних центрах України – окрім, можливо, Києва та кількох міст-мільйонників. Аналогами можна назвати дніпровську “Конструкцію” чи чернівецький Meridian Czenowitz – це фестивалі, що надихаються локальним контекстом і є у ньому укорінені, проте в дизайні програми великою мірою покладаються на немісцевих авторів/-ок та митців/-кинь. Вдало знайшовши свою нішу, вони перетворилися на фірмовий знак міста – подію, завдяки якій багато хто взагалі щось знає про сучасні  Дніпро й Чернівці.

Цікавий парадокс полягає в тому, що на відміну від жанрових Меридіану чи Конструкції, Porto Franko є класичною фестивальною «солянкою» музики, театру, літератури та візуального мистецтва, яка міксом різних жанрів прагне привабити максимально різні аудиторії. Надзвичайна кількість реклами по всьому місту та поза ним також свідчить про інтенсивну роботу піар-відділу і бажання залучити якомога більше людей – що, зрештою, і вдалося, адже подієві майданчики фестивалю були практично завжди заповнені. В той же час за рівнем подій Porto Franko виходить за межі, зрозумілі та прийнятні для частини цієї аудиторії. Здавалося, що інколи відвідувачам бракувало зрозумілих сценаріїв глядацької поведінки для деяких запропонованих форматів – як, наприклад, для опери на спортивному стадіоні. Така «дитяча хвороба росту» є радше нормою для подій, що роблять різкий стрибок у досяжності, і водночас пропонують продукт авангардний або новаторський для свого середовища. Цей етап минущий і він переростається – частина аудиторії розсмаковує таку культуру і залишається, частина відпадає. З роками фестиваль знаходить свою аудиторію і вона стає його ядром.

У цьому процесі, втім, важливу роль відіграє культурна критика і робота медіа загалом. Природа культури є такою, що вона не працює як «річ у собі», а радше існує у співпраці та взаємозалежності із іншими елементами екосистеми – від освітніх закладів до культурних медіа. І добре виконувати свою роботу можна лише тоді, коли інші елементи системи працюють так само справно. У професійній спільноті вже неодноразово проговорювалася та проблема, що діячі і діячки культури в Україні часто змушені бути «і швець, і жнець, і на дуді грець» – по типу «сама організувала подію, сама написала її огляд».

Утім, дискусії у фейсбуці всі ці дні були присвячені не мистецькій вартості подій фестивалю, а посту франківського можновладця – мера міста Руслана Марцінківа, який обурився оголеному тілу соліста «Хамерман Знищує Віруси» під час їхнього виступу в Палаці Потоцьких і наказав виконавчому директору Porto Franko освятити місце проведення заходу. Після його посту вже традиційно відкрився портал в пекло і мережу заповнили пости з хештегом #pornofranko (який миттєво був апропрійований опонентами) про те, що «київських понтів ми сюди не допустимо», що «це не мистецтво», а «несмак і вульгарщина», «обригалово», «вакханалія» та інші достойні епітети. З іншого боку барикади цьому хору опонували «прогресивні» голоси, які скаржилися, що мер знову «пробив дно», «скрєпи похитнулися», а офіційна сторінка Сергія Жадана, який виступав на цьому ж майданчнику наступного дня, саркастично підтримала мера та підтвердила, що сцена – не місце для геніталій.

Цікаво, що консервативна частина цієї суперечки намагалася замаскувати своє обурення під оцінку «мистецькості» виступу ХЗВ, хоча дискусія вочевидь виникла по лінії розмежування етики та естетики. І спроби критиків скористатися аргументом «це не мистецтво, бо це не естетично» не витримують тесту на відповідність сучасним основам мистецтвознавства. Не дивно, що далі за емоційний вигук «фу!» критика виступу «Хамерманів» не зайшла; а шкода, було би справді цікаво прочитати спробу дискурс-аналізу їхніх текстів, рухів та костюмів від якогось локального видання.

Історія з ХВЗ насправді демонструє глибоку кризу, в якій перебуває регіональна журналістика сьогодні. В ситуації, коли фахова культурна критика відсутня в місцевих медіа як вид, вакуум сенсів починає заповнювати швидка вірусна реакція в соцмережах. На заміну довгим текстам і вдумливим рефлексіям приходять імпульсивні нерозбірливі вигуки – причому, з обох сторін. І консервативне маркування оголеного тіла як такого, що нівелює мистецький характер акції, і оцінювання дій консервативної частини громади як «дна» є радше шаблонами мислення, ніж реальним аналізом того, що відбулося. А відбулося лише те, що за кількаденними не-на-життя-а-на-смерть холіварами, спричиненими фотографією пеніса в шкарпетці та безглуздим коментарем мера, зник простір для аналізу значення важливої культурної події для Франківська.

Porto Franko, безумовно, запропонував дуже багато поживи для культурної критики: музично-літературна програма в Палаці Потоцьких, постановки литовців Някрошуса та Коршуноваса, перформанси в кабіні літака та в місцевому художньому музеї, авангардний балет «Oh, magic!» в драмтеатрі – кожну з цих подій можна було б аналізувати окремо. Але одним із найцікавіших об’єктів для аналізу є найбільш «локальний» продукт із важковаговиків програми – футуристична опера відкриття «AEROPHONIA» авторства Романа Григоріва та Іллі Разумейко у постановці Ростислава Держипільського.

Анонс події на сайті повідомляє, що «центральний музичний інструмент опери – легендарний літак Ан-2 є водночас головним елементом декорацій, на фоні яких артисти NOVA OPERA створять постдраматичну оперу, поєднавши сонорику авіа-турбіни з григоріанським хоралом, монгольськими колисковими та тріп-хоповими ритмами». Амбітний задум справді трансформувався у вражаюче видовище – site-specific дизайн простору, центром якого був АН-2, візуальні ефекти, що синхронізувалися із кожною новою композицією, перформативний елемент масовки, влучний вибір локації (це все відбувалося на стадіоні), та, звичайно, музика від NOVA OPERA. За амбітним техзавданням стояла не менш амбітна ідея – відобразити дихотомію людини та машини, земного та небесного, і у візуально-просторових образах та композиціях раз у раз читалась алюзія на мрію людини про небо та загалом відголосок усіх цивілізаційних «окультурювальних» потуг людства.

Постановка стала вдалою метафорою і самого фестивалю, який вочевидь бачить своєю місією «окультурення» Франківська та популяризацію в місті актуального мистецтва. Як сказано у поширеному сьогодні маніфесті фестивалю, «PORTO FRANKO існує в паралельній реальності Івано-Франківська та Галичини, і випереджає оточуючі його суспільно-політичні процеси на 30-35 років». Одне можна сказати точно – цій паралельній реальності потрібні не лише відвідувачі, але й критики та оглядачі. Адже за відсутності діалогу та вдумливої рефлексії одна суперечка в соціальних мережах може створити враження, що середовище є більш ворожим до фестивалю, ніж насправді, і призвести до реальної шкоди – як от відкрите на організаторів кримінальне провадження за статтею «хуліганство».

Якщо ж залишити юридичний аспект, бо ще незрозуміло, як буде розвиватися ситуація, то варто пам’ятати, що цю суперечку викликала навіть не найбільш «відверта» подія – адже “Oh, magic!” з повністю оголеними виконавцями не підняв такої бурі, – а просто та, яку було найлегше роздути у велике щось. І що багато критиків виступу ХВЗ писали коментарі з питаннями «Що це було?!» і «Як до цього ставитися?!» – а деякі з них, отримавши відповідь, навіть змінювали свою думку. Можливо, до цих питань варто ставитися більш серйозно і не прикриватися відмовкою, ніби «якщо треба пояснювати, то не треба пояснювати».

Світ уявних консенсусів і коаліцій є тим небезпечнішим, чим загальнішими мазками ми уявляємо утворене об’єднання. І в цьому сенсі ідея про аналіз виступу ХВЗ у місцевому медіа вже не видається такою смішною – зрештою, чи не зашкодило б нам всім ще раз перевірити, чи розуміємо ми, про що вони співають? Можливо, тоді ця історія набуде якогось зовсім іншого сенсу.

, КорИдоР

Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram , читайте нас у Facebook і Twitter , щоб першими дізнаватися про ключові події дня


Коментарі (2)

Çàãðóçêà...
Володимир 2018.06.23, 10:02

Написано нудно, НУ ДУЖЕ НУДНО, я так і не зрозумів чи пісюн в шкарпетці на думку автора це добре ))). Біда в тому, що не хочеться надалі, щоб ФРІКИ  організовували такі святкування.

Панчишин Ігор 2018.06.23, 10:52

...Нарешті хтось притомно сказав про "дитячу хворобу" - вдсутність дискурсу мистецького і критичного. Про те, що мистецька подія "мистецькою" може називатись лише після означення її за мистецькою дискусією. А підміна її суті (мистецької) соцальним збудженням - це не оцінка фестивалю. Давайте говорити про сенс "амбіцій" кураторів, а не "розмазувати  кашу по столу"...

 

16.05.2019
Наталія Храбатин

Чи правлять масони світом? В якій мірі вони контролюють українську економіку та політику? Масони не дуже поспішають розповідати про свою діяльність та ділитися планами.

3010
13.05.2019
Марія Лутчин

Туреччина, Єгипет, Болгарія, Чорногорія, Таїланд чи навіть Шрі-Ланка. Такі вже звичні місця для відпочинку закордоном для українського туриста.

1515 1
10.05.2019
Володимир Омом

Андрій Ділай, колишній гравець  футбольної команди Івано-франківська, що брала участь у чемпіонаті  СРСР серед команд Першої ліги.

1020
10.05.2019

На Прикарпатті, як завжди, не обходиться без парадоксів. Що більше місто – то бідніший міський голова. Натомість мери невеликих містечок купаються у розкошах.

1479
07.05.2019
Лілія Маршалко

Упродовж трьох днів Івано-Франківськ став столицею  живопису, скульптури, літератури, кіно, театру, музики та народних мистецтв.

934 1
02.05.2019

Щороку для покращення соціально-економічного розвитку Івано-Франківської області Кабмін виділяє грошову допомогу у вигляді субвенцій.

887

Ми живемо за часів швидких змін. Смисли легко – й, здається, безтурботно – переливаються у нові форми.

839

Мерська услужливість = ризик фінансових втрат. Про землю, "алхіміків", новий генплан і приховані мотиви. Фахівцям і "чайникам".

1111 1

Політика розкриває себе повноцінно в дихотомії — свій чи чужий: свій зі своїм метаболізмом; чужий — з іншородним.

674

Поки перейдемо до політики, зачепимо іншу тему. Прийшла весна.

1129
20.05.2019

 Уфолог Скотт Уорінг опублікував на своєму сайті новий матеріал. 

41
08.05.2019

Існує теорія, згідно з якою Гітлер створив загін мутантів, і вони можуть почати космічну війну.

518 1
15.04.2019

Нещодавно над зруйнованим 4-м енергоблоком ЧАЕС було виявлено таємничий літаючий об'єкт.

1734 4
13.05.2019

12 травня, з нагоди Дня матері, Архієпархія УГКЦ організувала Молитовну ходу Вервиці вулицями Івано-Франківська.

1702
03.05.2019

Згідно з писаннями та переказами, точним відображенням яких є церковний календар...

495 1
20.05.2019

Вечоріло. Битим шляхом йшло двоє подорожніх — батько й семирічний син.

46
20.05.2019

Протягом тижня на території Івано-Франківської області через сильні зливи підтоплено будинки, пошкоджено мости та дороги.

4922
19.05.2019

Державний реєстратор Богородчанської селищної ради Івано-Франківської області Орися Гринишин у своїй декларації про майновий стан за 2018 рік вказала, що володіє церковною спорудою.

2238
19.05.2019

У п'ятницю, 17 травня в Києві відбувся XXII Національний конкурс краси і таланту "Королева України-2019".

946
18.05.2019

У селі Микуличин після проливної короткочасної грози підтопило приватні будинки та кілька доріг, десятки дворів зазнали колосальних збитків.

7684