агенція новин

Перспектива

НАТО підійшло до наших кордонів, відкриває Америку президент Росії. Ніби це трапилося вчора або в ніч на сьогодні. Ніби сусідньої з Калінінградською областю Польщі не прийняли туди ще зо два десятиріччя тому. Ніби «республіки радянської Прибалтики» Литва, Латвія та Естонія не стали повноправними членами «агресивного блоку» ще в березні 2004-го.

Куди він тоді дивився, президент Путін? Гаразд, коли приймали Польщу (а з нею не менш братні Чехію та Угорщину), президентом він ще не був. Його ще тільки вирощували в якійсь політтехнологічній колбі Кремля. Настоювали у спеціальних фізрозчинах під пильним наглядом прикремлівських франкенштайнів і готували світові несподіванку. Однак 2004-го він уже ого як кермував! І здається, на вступ до НАТО рідних «прибалтів» (а з ними ще чотирьох посткомуністичних країн із православною Болгарією включно) він тоді навіть не пискнув. Уявляєте – він, Путін, такий могутній і, як кажуть на Полтавщині, ловкий?   

Чи він щойно прокинувся? Прокинувся й бачить – біда, НАТО підійшло до кордонів. Надворі травень 2018-го, й Путін відкриває Америку: НАТО ante portas!

Відтак він починає говорити про червону лінію. Знову ця ідіома, тільки тепер її вживає він. Мусить бути, каже Путін, якась така червона лінія, за яку не заходять.  

У ці ж травневі дні, але року 2014-го, словосполучення «червона лінія» лунало з усіх політичних подіумів. Тільки лунало воно не від Путіна, такого всього загадкового, а щодо Путіна. Крим він уже заграбастав, на Донбасі вже воював усіма можливими шахтарями і трактористами. Найсвітліші європейські голови з усіх сил намагалися розгадати його загадковість і дискутували, чи рушить він усе-таки на Київ і далі. А також, чи, захопивши Львів, поставиться до шенґенського кордону з належною повагою. Тобто як до червоної лінії, за яку не заходять.   

У ті дні в моді були аналогії з пізніми тридцятими, а німецькі слова Anschluß і Danzig напрочуд активно вживали не лише у звично історичному контексті, а й у самому що не є актуальному. Адам Міхнік зі сцени театру, даруйте за тавтологію, Фольксбюне, нагадував берлінському фолькові про те, як дещо гнилуваті французи, попри всі союзницькі зобов’язання, 1939 року «відмовлялися вмирати за Ґданськ». «То як буде тепер? – риторично запитував Адам, випускаючи хмарину за хмариною пару з електронної сигарети. – За яке місто відмовляться вмирати європейці цього разу? За Київ радше відмовляться. За Львів також. А за Таллінн, Ригу не відмовляться? А за Варшаву?» Кожним запитанням Адам зривав бурхливі солідарні оплески. Проте легше від цього не ставало. З тієї сцени мені було чудово видно, що оплески солідарності – всього лише неминучий ритуал, з якого не випливає нічого. Наша з Адамом дискусія закінчиться, і всі розійдуться, і ніхто справді не вмиратиме за Київ, ні навіть за Львів. Але червона лінія, здавалося мені, все ж існує. Це кордони країн – членів НАТО. Отже, наказ умирати за Таллінн, Ригу або Варшаву обов’язково надійде і навіть буде виконаний. Як добре в НАТО!      

Чотири роки по тому з’являється новина, редакційний заголовок якої, хоч і здається мені суттєво оптимістичнішим, ніж її перше речення («Грузія та Україна мають одержати надію на інтеграцію до Північноатлантичного альянсу»), свідчить про майже отриману перспективу. Те, що її задекларовано саме у Варшаві, нині здається не тільки очікуваним, а й символічним. Польща повертається до нормальності і знову стає нашим «адвокатом»? Дай Боже. Звернімо особливу увагу на слова маршалка Кухцінського: «Підтримуємо реалізацію союзницьких декларацій щодо Грузії та України, оскільки залишення цих країн за межами Альянсу загрожує його стабільності». Не їхній, України та Грузії, стабільності, точніше – не лише їхній. А його, Альянсу, стабільності. Ми йому потрібні, він починає це нарешті визнавати.

Тож президент Росії не даремно снить свої пророчі кошмари, а відтак привселюдно їх переказує: НАТО підійшло. «У нас виникла підозра, що завтра Україну теж туди включать», – нарікає він не без деякої паніки. А далі повертає в обіг (тепер уже він!) знайоме поняття: «Ну є якісь межі, розумієте, червону лінію не можна переходити. Давайте теж з повагою ставитися до наших інтересів».

Його тон може здаватися ледь не благальним. Ну є ж межі, ну давайте з повагою, жалісливо просить він. Але це враження, боюся, оманливе. Можна лиш уявляти собі, як йому вже кортить, аби увесь той, ним же й затіяний, футбольний Мундіаль не тільки розпочався, а й закінчився пошвидше.

Юрій Андрухович, ЗБРУЧ

Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram , читайте нас у Facebook і Twitter , щоб першими дізнаватися про ключові події дня


Коментарі ()

Çàãðóçêà...

15.08.2019
Марія Лутчин

"Ми взяли потужний темп, люди до цього звикли і вимагають більшого, збавляти вже не можна".

2065
14.08.2019
Лілія Горковенко

Про сучасний стан, перспективи функціонування, співпрацю з правоохоронними органами та владою розмірковує Володимир Данів – керівник Івано-Франківського обласного громадського формування.

1687
13.08.2019
Люся Грибик

Івано-Франківськ за останні роки став відомим завдяки проведенню декількох міжнародних фестивалів. Одним з них є Крайка.

1223
12.08.2019
Лілія Горковенко

Як і обіцяли, після офіційного призначення ми поспілкувалися з головою Івано-Франківської обласної державної адміністрації Денисом Шмигалем.

5810
09.08.2019
Олена Британська

Франківці Андрій Сав’юк та Віктор Новожилов декілька років тому стали співвласниками локальної мануфактури «Kaffee Kultur». Вони обсмажують у Франківську кавові зерна та постачають у кав’ярні і ресторани міста.

883
08.08.2019

Ще у березні 2017 року мешканці та гості обласного центру завдяки ПриватБанку отримали можливість за допомогою смартфону оплачувати проїзд у тролейбусах, зісканувавши спеціальний QR-код.

458

Знаєте, коли звучить ім‘я Квентіна Тарантіно, то кожен хто знає цю людину одразу цікавиться причиною озвучення такого слова.

309

Все в мозку. Центр курування оргазмами просто в нашій голові. Іноді мене можуть збуджувати найнесподіваніші речі.

217

Допоки не почнемо замітати – їх наче і нема…

999

Наше ставлення до поточних подій залежить від точки зору. Східні філософи казали про бачення з мишачої нори...

1891
12.08.2019

З огляду на розвиток науки, піраміди тримають таємниці під піском і не дають дослідникам розкрити всі секрети історії.

361
08.08.2019

Крихітні безхребетні, які вважаються найживучішими істотами на Землі, були на борту ізраїльського місяцехода "Берешит".

413
31.07.2019

Незвичайна гостя завітала нещодавно до одного з помешкань у селі Угринові коло обласного центру Прикарпаття. Пані Ірина, як і її чоловік Євген, – художники, тож у тій кімнаті на другому поверсі, де тимчасово ніхто не живе, вона сушить свої готові

32262 1
12.08.2019

Капелан Івано-Франківського клінічного центру паліативної допомоги Ярослав Рохман номінований на медичну відзнаку України "Орден Святого Пантелеймона".

811
10.08.2019

Усі ми живемо у світі із шаленим темпом ритму, ретельним плануванням, напруженими робочими графіками.

633
24.07.2019

Старий та молодий ченці мандрували. Шлях їх перетинала ріка, яка через дощі сильно розлилась.

879
16.08.2019

Популярна українська співачка Тіна Кароль потішила своїх шанувальників спокусливим чорно-білим знімком.

25703 1
15.08.2019

Через раптову негоду на Прикарпатті у місті Косів під час сильного дощу випав град розміром у горіх.

2884
15.08.2019

Муніципальна варта Івано-Франківська склала список майже з 50 адрес, де розташовані наливайки та гральні автомати. Про це у мережі повідомив міський голова Руслан Марцінків, пише Фіртка. "Цей список разів з 10 надсилали до прокуратури та фіскальної сл

5824
13.08.2019

В сім'ї відомого прикарпатського стронґмена Назара Павліва поповнення.

4564