агенція новин

Олександр Шевченко: Благодійність - це суттєвий і невід’ємний елемент християнського життя

Олександр Шевченко. Політик, народний депутат України, засновник карпатського курорту «Буковель». І відомий меценат та благодійник.

Благодійний фонд Олександра Шевченка заснований у 2014 році. Діяльність фонду має декілька напрямків, основний з яких спрямований на допомогу та соціальну реабілітацію малозабезпечених, безробітних, дітей, людей з особливими потребами, учасників бойових дій, підтримку мистецьких, спортивних проектів, книговидавництва та інших.

Лише кілька з багатьох десятків програм Благодійного фонду Олександра Шевченка:

- Близько 7000 дітей безкоштовно оздоровились у дитячому таборі «Артек-Буковель».

- 9500 першокласників з Івано-Франківщини пройшли вишкіл та навчились кататись на лижах в лижній школі ТК «Буковель».

- 3200 дітей з вадами опорно-рухового апарату, ДЦП та з аутизмом разом з батьками пройшли реабілітацію на базі ТК «Буковель». Протягом заїзду діти мають дуже насичену програму, з дітьми працюють досвідчені психологи.

- Християнський табір для дітей. У ньому уже відпочили 351 дитина з соціально-незахищених категорій населення і проблемних сімей.

- Організовано перший в Україні табір для дітей з цукровим діабетом, які відпочивають разом з батьками.

- Більше тисячі учасників АТО, які були поранені на війні, та рідних загиблих бійців і героїв Небесної Сотні з усієї України пройшли лікування та реабілітацію у «Буковелі».

- Близько 8000 пенсіонерів відпочили та оздоровились у «Буковелі», отримавши ряд оздоровчих процедур та безкоштовні консультації лікарів.

- Щорічно проводиться конкурс учнівських творів на патріотичну тематику, існує програма фінансової підтримки обдарованих дітей, постійно оновлюється матеріально-технічна база навчальних закладів міста Івано-Франківська, постійна допомога спортсменам та підтримка спорту, для системної та якісної допомоги бійцям створено Центр військової підготовки та інформації Олександра Шевченка, діє програма підтримки мистецтва: реставрація дверей та кам’яниць, проведення мистецьких фестивалів, виставок художників, книговидання…

Благодійний фонд Олександра Шевченка нещодавно потрапив в звіт INTERNATIONAL HUMAN RIGHTS COMMISSION.

– Олександре, ви успішний політик, успішний підприємець. І разом з тим відомий не лише в своєму окрузі благодійник і меценат. Як ви прийшли до благодійності, в чому її сенс для вас?

– В моєму житті все з’являлось поступово. Я довго шукав своє місце, своє покликання. На початку 90-х років минулого століття я займався і торгівлею, і починав якийсь бізнес, пробував, набивав лоба, але ніколи не зупинявся. Було різне. На різних етапах життя мені допомагали інші, я допомагав… Зараз це називають благодійністю, але насправді – це частина життя, без якої людина не може називатись людиною. Кожен може допомагати по мірі своїх можливостей. Хтось молитвою, добрим словом чи порадою, хтось своєю працею чи ділами. А хто має можливість – фінансово чи іншими ресурсами.

Сьогодні люди в Україні доведені до межі бідності. Допомоги потребує мало не кожен другий українець, вже не говорячи про школи, садочки, соціальну сферу… Тисячі звернень, що надходять до моєї Громадської приймальні, на особисту і офіційну сторінку в Фейсбук є тому підтвердженням. Тому по мірі моїх можливостей намагаюсь відгукнутись і допомогти, бо те що робиш для себе – те не забереш з собою, а що для людей – те для Бога і залишиться з тобою…

Благодійність це суттєвий і невід’ємний елемент християнського життя, від якого залежить спасіння віруючої людини. Я переконаний, що служіння ближньому є найбільшим виявом віри, величезною складовою пошанування Творця. Бо неможливо гідно шанувати Господа і служити Йому, не служачи ближньому своєму. Християнство це не лише віра, але й дія. Якщо ти християнин, то мусиш допомагати тому, хто потребує.

– Сьогодні вже напевне ціла Україна знає про Ваші соціальні програми та роботу Благодійного фонду. З чого все починалось?

Починалось все з віри, Божих Заповідей, і розуміння соціальної відповідальності…

– Багато хто ходить до церкви, але так і не знайшов Бога…

– Знаєте, так сталося, що мене охрестили дуже пізно, коли мені вже виповнився 21 рік. Тому все в мене відбувалося свідомо. І я дуже чітко відчув ту межу, – що таке «з Богом», і як це було раніше – «без Бога». Я зробив свій вибір. І самий головний оберіг – це віра. Найголовніший закон мого життя є Заповіді Божі. Лише з вірою в серці можна щось змінити і чогось досягнути. Та завжди потрібно пам’ятати, на шляху до мети, ми маємо бути чесними, Бог нам в усьому допоможе.

З розвитком курорту «Буковель» в нашої команди з’являлись все нові й нові можливості бути корисними. З’явилося розуміння соціально відповідального бізнесу, коли частина зароблених коштів виділяється на благодійність, розвиток суспільства, підтримку літніх людей, допомогу дітям, підтримку цікавих проектів…

Можливості «Буковелю» дозволили нам запровадити десятки соціальних проектів, учасниками яких стали вже десятки тисяч українців.

Спочатку ми запровадили програми оздоровлення дітей та пенсіонерів, потім взялися допомагати людям, зокрема і дітям, з інвалідністю та соціально незахищеним верствам населення, створили програми реабілітації учасників війни на Сході України, …а вже коли проектів стало багато і вони почали діяти систематично вирішили створити Благодійний фонд, який і займається усіма соціальними програмами та благодійницькою діяльністю.

– Робота Благодійного фонду спрямована виключно на допомогу соціально незахищеним верствам населення чи є й інші проекти?

– Благодійний фонд охопив своєю роботою напевне всі основні сфери життя. Адже діють програми підтримки спорту, медицини, оздоровлення дітей, підтримка обдарованої молоді, допомога армії, підтримка мистецтва… По кожному напрямку є відповідні фахівці-консультанти, які допомагають вирішувати проблеми, правильно спрямовувати кошти, допомагати юридично… Ми підходимо до вирішення проблем комплексно і системно, адже «латання дірок» призводить до руйнування всього… Наша країна потребує кардинальних змін. Я б дуже хотів, щоб в українців не виникало потреби звертатись до благодійників, але на жаль зараз це нераельно…

– Як гадаєте з кожним роком зменшується чи збільшується число людей, які потребують допомоги?

– Однозначно, що збільшується. Це спостерігається по характеру звернень і прохань. Люди не мають за що придбати навіть продукти харчування, бо мізерні жебрацькі зарплати, високі комунальні платежі та інфляція пожирають все зароблене. Переконаний, що головним завданням держави, влади, є завдання повернути гідність українцям та державі. Чи можна говорити про гідність людини, якщо заробітної плати чи пенсії не вистачає на елементарне? А якщо трапляються проблеми із здоров’ям, то люди часто потрапляють в безвихідь. Зараз ми маємо замкнуте коло – субсидій, пільг, соціальної підтримки потребує чи не більша частина населення України.

В нас часто повторюють таке гасло, що «багаті повинні поділитися з бідними». Для мене це означає найперше – поетапне, за 2-3 роки встановлення мінімальної зарплати на рівні 10-12 тисяч гривень, або 500 доларів США. Тоді дуже багато проблем вирішиться. Наповниться Пенсійний фонд, зростуть пенсії. Люди зможуть гідно жити, відкладати на відпочинок. Це й пожвавить ринок, зростуть покупки, що дасть поштовх розвитку економіки… Звичайно, що паралельно необхідно й подбати про інвестиційний клімат. Перетворити державу та силові структури з головних рейдерів бізнесу в сервісні організації для громадянина… Переконаний, що все можна швидко змінити за наявності політичної волі влади…

– З чим найчастіше звертаються по допомогу?

– Дуже болюча тема – медицина. Майже кожне друге звернення – це крик про допомогу в лікуванні онкологічних захворювань чи необхідність операційного втручання. До того ж люди, через недосконалість медичного законодавства та відсутність технічного забезпечення і спеціалістів змушені шукати лікарів за кордоном, а це величезні кошти… Так звана «безкоштовна медицина» в Україні відсутня повністю. В лікарнях не має необхідних препаратів, пацієнти за свої кошти купують ліки та медикаменти… Яка ж це безкоштовна медицина? В нас є лікарі від Бога, які роблять все можливе і неможливе в існуючих реаліях…

Звернень з проханням про допомогу на лікування надзвичайно багато. У нас в фонді навіть є окрема команда волонтерів, яка допомагає родичам організовано збирати кошти на лікування, організовує акції для збору коштів…

– Робота волонтерів у нас час неоціненна… Особливо в допомозі бійцям…

– Так. Це правда… Ми маємо контакти з багатьма волонтерськими організаціями. Після Революції гідності ми постійно допомагаємо і родинам Небесної сотні, і постраждалим на Майдані… А для допомоги бійцям в зоні АТО ми створили Центр військової підготовки та інформації. Завдячуючи роботі центру ми традиційно оздоровлюємо бійців, поранених, родини загиблих солдат у «Буковелі», а також надаємо допомогу у вигляді закупівлі амуніції, бронежилетів, одягу, необхідних речей та продуктів харчування…

Маємо багато інших проектів. Зокрема з Центром Ростислава Валіхновського безкоштовно проводяться операції учасників війни. Підтримуємо і лікування наших бійців за кордоном…

– Як ставляться люди до Ваших програм, чи маєте контакти з учасниками ваших благодійних програм?

– По різному є. Я завжди кажу всім – робите добрі справи – не сподівайтеся на подяку… Хтось дякує, більшість. А хтось залишається і незадоволеним… Є і такі, які кажуть «накрав – нехай віддає»… Хоча я в житті не вкрав нічого. Один раз був випадок в Польщі, коли мені, молодому «бізнесменові», який заробляв перші гроші на перепродажі товарів з України, дали решту більшою купюрою… І я коли побачив, то не повернувся і не віддав ці гроші… І одразу ж був покараний за це «вищими силами». Після цього переконаний – краще втратити, аніж взяти чуже.

Але, ви знаєте, я роблю все це не заради подяки, і не заради слави, а для себе. Про багато випадків допомоги інколи не знає ніхто, крім мене і мого секретаря. Я поки можу допомагати людям – буду допомагати. Якщо я буду заможним, а навколо будуть бідувати діти і пенсіонери, страждати дорослі, поніверятись, шукати кращої долі по заробітках за кордоном, то яке ж щастя від того? Україна повинна стати країною гідності та правди.

Я прикладу максимум зусиль, аби підняти рівень життя людей, як вдалось це зробити в селі Поляниця, на території якого розташований «Буковель», в цілому регіоні. Колись це був один з найдепресивніших регіонів України, а зараз Поляницю називають «селом мільйонерів» з профіцитом бюджету та сучасними школою і садочком, розвиненою інфраструктурою. Зарплати в «Буковелі» щонайменше 10 тисяч гривень… Саме оцей досвід я хочу перенести на всю нашу країну. Зробити Україну дійсно заможною і сильною не на словах, а на ділі. Кожен має встати з дивану, закотити рукави і попрацювати заради майбутнього наших дітей.

Але і тоді не відпаде потреба в благодійності. Можливо лише вона змінить свої напрямки і завдання. Адже благодійність – це внутрішня потреба людської душі за любих обставин.

Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram , читайте нас у Facebook і Twitter , щоб першими дізнаватися про ключові події дня


11.05.2018 1501
Коментарі ()

Çàãðóçêà...
24.05.2019

Посаджене дерево, новий дитячий майданчик чи шмат відремонтованої дороги – критерії, за якими виборці часто оцінюють діяльність депутатів.

23
23.05.2019
Олена Британська

Ми розпитали, коли завершиться оновлення території міського озера, про капітальні ремонти вулиць, ОСББ, пішохідні фонтани, втрачені мільйони та доставку померлих.

481
16.05.2019
Наталія Храбатин

Чи правлять масони світом? В якій мірі вони контролюють українську економіку та політику? Масони не дуже поспішають розповідати про свою діяльність та ділитися планами.

3820
13.05.2019
Марія Лутчин

Туреччина, Єгипет, Болгарія, Чорногорія, Таїланд чи навіть Шрі-Ланка. Такі вже звичні місця для відпочинку закордоном для українського туриста.

1768 1
10.05.2019
Володимир Омом

Андрій Ділай, колишній гравець  футбольної команди Івано-франківська, що брала участь у чемпіонаті  СРСР серед команд Першої ліги.

1260
10.05.2019

На Прикарпатті, як завжди, не обходиться без парадоксів. Що більше місто – то бідніший міський голова. Натомість мери невеликих містечок купаються у розкошах.

1855

Ми живемо за часів швидких змін. Смисли легко – й, здається, безтурботно – переливаються у нові форми.

1047 1

Мерська услужливість = ризик фінансових втрат. Про землю, "алхіміків", новий генплан і приховані мотиви. Фахівцям і "чайникам".

1319 2

Політика розкриває себе повноцінно в дихотомії — свій чи чужий: свій зі своїм метаболізмом; чужий — з іншородним.

751

Поки перейдемо до політики, зачепимо іншу тему. Прийшла весна.

1190
20.05.2019

 Уфолог Скотт Уорінг опублікував на своєму сайті новий матеріал. 

198
08.05.2019

Існує теорія, згідно з якою Гітлер створив загін мутантів, і вони можуть почати космічну війну.

671 1
15.04.2019

Нещодавно над зруйнованим 4-м енергоблоком ЧАЕС було виявлено таємничий літаючий об'єкт.

1925 4
13.05.2019

12 травня, з нагоди Дня матері, Архієпархія УГКЦ організувала Молитовну ходу Вервиці вулицями Івано-Франківська.

1805
03.05.2019

Згідно з писаннями та переказами, точним відображенням яких є церковний календар...

598 1
20.05.2019

Вечоріло. Битим шляхом йшло двоє подорожніх — батько й семирічний син.

218
24.05.2019

Тривають заходи з ліквідації наслідків негоди через випадання великої кількості опадів впродовж 20-21 травня на території області.

2516
23.05.2019

У Франківську трапилась ДТП за участі поліцейського автомобіля.

2882
22.05.2019

За фахом Галина Кориневич – деревообробник, але нині працює пакувальницею на заводі з виготовлення бруківки.

1072
21.05.2019

У понеділок, 20 травня орієнтовно з 16:00 год на території Івано-Франківської області розпочалися інтенсивні опади.

3224