агенція новин

На завершення року: Щоб ще одного Різдва діждати

Різдво. Минув ще один рік. І ми вкотре підводимо підсумки. Така природа цього часу – часу переходу. Отож, ми вкотре пробуємо заглянути за куртину, яка прикриває від нас майбутнє. Я довго думав, що посутнього можна сказати про цей рік і про те, що, можливо, нас очікує.

І пригадалося старе побажання, яке завжди повторював мій дід при різдвяних застіллях – "Щоб ще одного Різдва діждати". Звісно, він був старим чоловіком і можливо думав про своє. Натомість пишучи коротеньку щорічну промову на наше дійство Межі року та церемонію вручення Ордена "За інтелектуальну відвагу", я мав би думати про щось більше, щось посутнє для нас всіх.

Я звісно, я можу судити виходячи тільки з свого суб'єктивного досвіду. Отож, що справді істотного відкрив мені цей рік? Цього року я якось дуже чітко і ясно побачив щось, що ні мені, ні вам не надто сподобається. Спробую огорнути це інтуїтивне відчуття в слова.

Якщо вдатися до наукоподібних окреслень, то це, скажімо так, консервативність чи інерційність розвитку українства впродовж тисячоліть, але також і сучасного українського суспільства. Воно не те що не готове, а внутрішньо не здатне швидко, як того б хотілося мені, чи нам, змінюватися достатньо швидко. Змінюватися так, щоб це стало помітним в рамках людського життя, щоб кожен з нас відчув позитиви цих змін, скористався з їхніх плодів. Бо ж у людини життя таке коротке.

Напевно цю консервативність, а, відповідно, і інерційність, українства можна пояснювати тим, що українська спільнота є спільнотою дуже давньою. А тому, попри всі зовнішні цивілізаційні чи політичні впливи, вона має міцну внутрішню самість, яка дуже сильно опирається змінам. І це попри позірні зміни, зміни зовнішні, а не внутрішні. Зауважте, як легко та швидко ми за останні роки пересіли з Жигулів на Опелі, а потім і на Лексуси, як блискавично освоїли високий стиль ходити до Опери у шортах. Однак ми ні за що не погодимось відмовитись від того, що дозволяє нашому суспільству так-сяк функціонувати – від корупційної змазки. Бо з нею жити легше...

Хтось називає цей внутрішній стержнень опірністю, стійкістю, самим єством українства і плекає його, вважаючи що саме цим вносить найвагоміший внесок у його збереження. Проте забуває про розбудову.

Найбільш безпечним проявом такого постійного відсилання до того стержня є не осмислений і не продуманий до кінця етнографізм. От прийде Святвечір і ми всі одягнемося у вишиванки, повертаючись таким чином до дому, в теплі як сардаки та гуні обійми матері. Так ми неначе повертаємося до самих себе. У цьому є щось наївне, а насправді глибоко дитяче.

Століттями ця традиційність була охоронною стратегією українства. Так ми зберігали свою ідентичність.

Так, скажімо, навіть у кровожерні совєтські часи цим відсиланням до традиційності, яка була здебільшого неусвідомленою, ми зберігали нашу українську самість. Чому неусвідомленою – бо за свідоме відстоювання українства було передбачено якнайсуровішу кару – висилка до Сибіру чи й кара смерті.

Правда і з неусвідомленим відстоюванням свого, тоталітарний режим боровся не менш люто – колективне традиційне українське викорінювалося кількома хвилями голоду – голод 1920-х, Голодомор 1933, голод 1948.

Однак традиційних повільний плин часу у ХХ сторіччі різко пришвидшився. Тихий плин історичного часу змінився на шалений калейдоскоп сьогодення. І виявилося, що ми, як колективне українство, не встигаємо не лише осмислювати все те, що відбувається зі світом, але й навіть відслідковувати.

І при цьому всьому ми ще й мали б адекватно на всі ці зміни реагувати – звісно, якщо хочемо бути у цьому світі успішними чи, принаймні, зберегтися як спільнота – спільнота сучасна, але разом з тим і українська.

З огляду на завдання зберегти себе як спільноту ми повинні навчитися швидко адаптуватися до нового світу. Однак, як на мене, з цим у нас проблема. І це не моє суб'єктивне враження. Цього року вже здається всім стало очевидним те, що наша українська спільнота різко редукується – як шагренева шкіра – в буквальному значенні цього слова. Україна вже не емігрує як десять років тому, а евакуюється. На наших очах вона і у буквальному сенсі, і у асиміляційному евакуюється у світи інші, більш адекватні викликам часу.

Отож, повторюю – якщо ми хочемо зберегти себе як спільноту у світі, що швидко змінюється, ми повинні так само швидко до нього адаптовуватися, щоб вчасно відповідати на його виклики.

Але на сьогодні, як мені здається, ми або не реагуємо на небезпеки, або імітуємо реакцію, або реагуємо тоді, коли вже пізно.

Ми вчасно не змінили свого суспільства, ми агресивно не хочемо змінюватися ні персонально, ні як спільнота. А Україна є незалежною більш ніж чверть століття! Доля подарувала нам неймовірну розкіш – більш ніж чверть століття! Змінилися покоління, які мали б стати іншими. Однак внутрішня консервативність залишилася. Подивіться на масні обличчя молодесенької бюрократії, яка опанувала Україною, і не лише новітніх зрадників та сепаратистів – вони народилися у незалежній Україні. Зрештою, запитайте самих себе, чи ви, кожен з нас, готові, насправді готові до змін.

Ця внутрішня неготовність до змін породила відчуття поразки. І в суспільстві визріло величезне розчарування, розчарування Україною. Люди вже не хочуть нікого слухати. Слово девальвувало. Вони довго чекали на дію. А її не було. Причому вони самі не усвідомлюють, що діяти мала не влада, на яку вони нарікають, а вони самі, ми самі. Натомість ми чекали і слухали. Тому ми й отримали евакуацію з України у всіх сенсах.

Як на мене, сьогодні саме в силу своєї консервативності наше суспільство знову на роздоріжжі. Виявилося, що воно не здатне достатньо швидко змінюватися, щоб уникати роздратування самим собою.

Звісно, що не лише наш консерватизм причина цього невдоволення. З одного боку ми бачимо інерцію. А з іншого розхитування навіть того, що нам вдалося збудувати. Нашою консервативністю у її найгірших проявах користуються наші вороги, які обсіли всі засоби масового впливу на суспільство. Все зрада, все зле, нічого доброго в Україні немає... Такий месидж насаджується всі 24 години на добу. Ми входимо в чергову турбулентність. У першу чергу – турбуленцію політичну.

З огляду на інформаційну атаку ми вже не розрізняємо справді потрібні зміни із політичними спекуляціями безвідповідальних аферистів та підступи ляльководів, які підкидають нам різного роду пройдох та псевдомесій.

Я далекий від дітвацького песимізму. Однак не безумець. Бачу величезні небезпеки, які очікують на нас у найближчому майбутньому. В умовах, коли держава не функціонує, коли її розірвали на олігархічні вотчини, які окупували приватні армії – бойовиків, суддів, псевдо патріотів, а то й просто чужинецьких ландскнехтів, нас може очікувати тільки чергова Руїна. Невже ніхто не бачить як чужинські орди вже рвуть країну на шматки?

Тому перед штормом, який нас очікує попереду, закликав би громаду до того, щоб, якщо ми вже такі, які ми є, скористалися з того, що нам так і не дало до кінця збудувати ефективну сучасну державу, ефективний механізм, який відкрив би кожному з нас простір майбутнього, і використали свій консерватизм, який і призвів нас до тимчасового неуспіху, з тим, щоб врятувати чергову українську Незалежність.

Ми не маємо права піддатися на провокації, які чинять ті, хто вкотре рветься до влади. Ми не маємо права несвідомо підігрувати окупанту, який вже відірвав частину нашої країни. І разом з тим ми не маємо права підігрувати тим, хто скористався з нашої консервативності і перехопив у народу плоди вже щонайменше трьох революцій. Наша трирема опинилася між Сциллою і Харибдою.

Виходячи з досвіду попередніх сотень чи й тисяч поколінь я, як теж консерватор, консерватор революційний, якщо таке окреслення можливе, на даному етапі все ж би стишив емоції, зосередився на тому, що наш трирема має пройти вузьку тіснину між цими двома небезпеками.

У нас не так багато часу, як у того Одісея. Рішення треба приймати блискавично.

Проте не всі навіть розуміють всю серйозність ситуації. Підводне каміння вже виринає, щоб пропороти днище суденця на якому ми тулимося. А тому апелюю до тих, хто не спить.

А на закінчення старе побажання, яке, попри все має більше сенсу, ніж це нам видається: "Щоб ми ще одного Різдва діждали".

Цінуймо те, що маємо. Не руйнуймо своєї хати. Шануймо один одного.

Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram , читайте нас у Facebook і Twitter , щоб першими дізнаватися про ключові події дня


26.12.2017 Возняк Тарас 494 0
20.02.2018
Сніжана САМАНЧУК

Кожен повинен з чогось починати. Перша самостійно зароблена копійка запам’ятовується назавжди. Обставини, вид роботи, кількість зароблених коштів, та головне – на що їх було витрачено. Такими спогадами багата кожна людина. Те, якими були їхні

179 0
19.02.2018

Згідно Закону “Про статус депутата місцевої ради” – депутат міськради має не рідше, як раз на місяць проводити прийом громадян.  ГО “Центр Політичних Студій” вже вчетверте здійснюють перевірку депутатів Івано-Франківсь

156 0
19.02.2018

Станиславівська фортеця існувала півтора століття – з 1662 до 1812 року. На її спорудження, модернізацію, утримання пішли страшні гроші.

322 0
18.02.2018

До Вашої уваги підсумки восьмого в цьому році тижня від історика, блогера, нашого експерта Мирослава Кошика.

263 0
15.02.2018

Пропонуємо Вам ознайомитись за кого з прикарпатців вже навесні вболіватимемо у найвищому футбольному дивізіоні країни.

556 0
10.02.2018
Анатолій Звіжинський

Співпраця між івано-франківським ЦСМ та Zenko Fоundation стартувала в 2016 році під час першого міжнародного культурного форуму Zenko Platform, продовжилася у виставкових проектах 2017 року: «Чеч» (с.Татарів), «Show promise» (Львів

353 0

У цьому тексті немає й слова про Україну чи українців, але думаю, що багатьом з нас такий спосіб мислення здається “своїм”, багато хто з нас міг би підписатися під кожним твердженням виступу.

201 0

Вчіться в успішних: Труханов - має російський і грецький паспорти, має гроші, друзів у Лондоні та москві, а попри те повертається в Україну, не зважаючи на кримінальну справу. Саакашвілі - має голанську ксіву, сім'ю в Європі, кінці у США, а попри те праг

502 0

«Всі люди брешуть», - казав герой популярного американського серіалу. Це здається банальністю, якщо не замислитися.

309 0

Пішла по ЗМІ інформація, що новий Пасічнянський міст вже зараз, на старті, «зріс в ціні» майже вдвічі.

536 0
12.02.2018

Знаменитий учений Скотт Уорінг, який спеціалізується на вивченні НЛО зобразив на камеру непізнаний літаючий об'єкт, фактично невидимий для очей людини. Про це повідомляють зарубіжні ЗМІ. Відео, на якому ми бачемо сліди присутності неопізнаного літальног

368 0
12.02.2018

Британські уфологи оприлюднили приховану інформацію про найбільш загадкові спостереження НЛО, що відбувалися в північній частині Англії в 1980-х роках. Перший випадок з участю НЛО стався в місті Дарвен, графство Ланкашир, в листопаді 1985 року. Тоді прот

350 0
06.02.2018

Запуск відбувся о 22:45 за київським часом.    6 лютого, відбулася історична подія SpaceX успішно запустила найпотужнішу в світі ракету Falcon Heavy. Falcon Heavy злетіла з космодрому ім. Джона Кеннеді на мисі Канаверал у штаті Флорида, п

656 0
17.02.2018

У проповіді під час ранішньої Святої Меси в каплиці ватиканської резиденції «Дім Святої Марти» у п’ятницю, 16 лютого 2017 р., Святіший Отець перестеріг перед небезпекою вдаваного посту, що супроводжується погорджуванням іншими людь

262 0
12.02.2018

Це мала бути звичайна операція на серце. Але вона раптом перетворилася в сторінку з історії релігії і медицини: фотограф зробив знімок, коли в секунду смерті тіло пацієнта покидала його душа.

639 0
12.02.2018

Одна молода та красива дівчина прийшла до свого духовного отця-наставника на пораду.

459 0
19.02.2018

Місцеві підкорювачі неба представили для містян виставку унікальних моделей літаків, показові польоти професіоналів.

282 0
19.02.2018

Серед тисячі готелей два готелі мережі AllaCarte Hotels & Restaurants увійшли в п‘ятірку найкращих готелей Європи 2017 року.

2167 1
19.02.2018

В даному місці вже давно заплановано відновити дитячий садок, який знаходився там раніше.

1010 1
17.02.2018

Департамент архітектури оголосив конкурс на визначення переможців ескізних проектів пам’ятника «Народному вчителю». Встановити його планують на розі вулиць Петрушевича-Франка. З відповідною ініціативою виступили міський голова Руслан Ма

224 0